Занепад і ми
Коли навколо лише злоба,
І поглинає мене мука,
Візьму тебе за руку знову,
І відійде уся недуга.
Коли на дворі вже руїни,
Коли ввесь потопає світ,
Ти обіймеш мене і досі,
Я поринатиму в політ.
Коли нікого вже не стане,
І лиш зостанемося ми,
Загляну я у твої очі,
Та не побачу там туги.
