Збреши мені
О, як би я хотіла, щоб ти збрехав мені!
В житті не переварюю жодної брехні!
Та це могло б убити одразу двох зайців:
Я б побула щасливою від тих брехливих слів,
Аж доки не дізналася б, що правди в них нема
Й можливо посміхалася б, пішла б собі сама...
Та ні, твоя правдивість забрала ґрунт з-під ніг,
Лишивши сльози на очах, а серце - у пітьмі,
Лишивши смуток із жалем до власного життя
І того щастя, що йому не буде вороття.
То радше замість "так" чи "ні" наступний раз чекай,
Подумай перш, ніж киадти слова за небокрай.
