Живу серед людей та не для них
Живу серед людей та не для них,
Мені підглядачі геть не потрібні.
Йду навпростець по теренах земних
Крізь біль, страждання, розпач, сум та злидні.
Та з часом сенс зникає із життя,
Бій без мети не буде переможним.
Беріг для себе власні почуття,
А залишився з мороком тривожним.
Не зможу жити як усі живуть,
Як маю крила то й летіти мушу.
Обрав свободу то й долаю путь
Туди де Бог вгамує грішну душу.
Життя-буття біжить собі й біжить,
Не повернути і не зупинити.
Вже й вічність вічним спокоєм сніжить,
А я людей не в змозі полюбити.
Не зможуть полетіти плазуни,
Хіба що впасти здатні нижче й нижче,
Спливають в чорних заздрощах вони,
До тих хто к зорям набагато ближче.
Літаю і не знаю плазунів
Та часом треба сісти відпочити,
Та й посеред пустельних валунів
Повинен напад цих гидот відбити.
Ніхто не винен що не має крил,
Ніхто не винний в здатности летіти.
Для плазунів життям є бруд і пил,
Я заздрісних не в змозі полюбити ...
08.03.2021
