Зима доб‘є. 6#68

Ця зима мене доб‘є,

Витягне всі сили.

І ніщо не наповнить порожнє,

Зранене серце.

Холодні руки твої,

Тепліші за мою буденність.

Краще я віддам це тепло тобі -

Розпалю, мокрими сірниками.

Не плач, живем…

Надалі, як і всі,

Паскудним, довгим, зимним днем

Я у повітрі розчиняюсь.

Без сну і віри

Мені напрочуд звично,

Ось тільки очі помарніли

Не бачити твоїх очей.