Зірка
З неба темного зірка падає,
Перерізала неба гладь,
Листопадами, зорепадами,
Ген за обрій літа летять.
Я ту зіроньку, я ту іскорку
В пожовтілій траві знайду.
До берізки золотолистої
Зачарована підійду.
– Ти, берізонько, ти, лебідонько,
Ти літа мої зупини,
Горе тяжкеє, лиху бідоньку
Із життя мого прожени.
Білокора моя перлиночко,
Ти розрадь мене, щось скажи,
І синочка, мою кровиночку,
Дочекатись допоможи.
А двох донечок – ясних горличок,
Сміхом-радістю обдаруй,
Дай їм щастя, хорошу долечку,
Сонця променем поцілуй.
І онуку, хлопчині милому,
Розум, силу, терпіння дай,
Пригорни його, обійми його,
По життю йти допомагай.
Глянь, берізонько – зірка котиться,
Синім полиском виграва,
Дай нам доле, всього, що хочеться,
Є ж на світі іще дива!
