Злива
Забери мене звідси, давай.
Мені тісно в обіймах світу.
Я своїм нетерпінням зігріта,
Йду під зливою, що ж...Нехай!
То шкодують цю землю і плачуть
Наші предки скорботних небес.
Їх сльозами підмочений пес-
Я скручуся на ліжку в калачик.
Ця зворушлива нотка "ти",
Коли сам і говориш з собою...
Тут ніколи не будеш чужою,
Сюди завжди можливо прийти.
