Poems by Семенко Михайль

All Poems Original Poems Translations

1 2 3 4 5

…

› »

Місто (“Блимно і крапно”)

Блимно і крапно

блиск лініями

тремтіння фігурами

сунуть

лізуть

повзуть

пересовуються

симетричність

by Семенко Михайль

Вірш (“Безумить грюками”)

Безумить грюками

розривається металь

скрипить ріже сталь

брязкотах руйнуї

верескливість машинить

лоскіт авто

співають шини

сиренить зойкність

by Семенко Михайль

Міркування

Коли з’єднаються всі самотні в пари

І прибере реальні форми невідомість,-

Прогнуться розплавлено асфальтові тротуари —

І що ж буде, що буде натомість?

Виростуть незримі, затріпотять металеві крила,

Розум заперечить,

онаглить покрик — ну вибачайте, ні —

by Семенко Михайль

Вірш (“фффф дмухкало пирхкало”)

фффф

дмухкало пирхкало

шшшш

шипіло шумно за машиною

брудносніг

— тумані

сани — сани

колисали хрусти

by Семенко Михайль

Поет (“Я жду, коли надійде хвиля”)

Я жду, коли надійде хвиля

І мою душу підхватить бурун.

Я не люблю, коли поруч — мила,

Я під моїми ногами — грунт.

Моє серце прагне неіснуючих квітів.

Моє серце квітне у болях шукань.

Я не сам, я не сам на світі —

by Семенко Михайль

Завтра

Годі.

Ви бачили жовтий плакат?

Все пережите лишається насподі,

Запалюється Завтра без жалів і страт.

Всім, хто покається, чи можна вибачити?

Лише той живе, хто любить рух.

Силу неможливо вивчити.

by Семенко Михайль

Запрошення (“Я покажу вам безліч світів”)

Я покажу вам безліч світів —

Оригінальних і капризних.

Я покажу вам безліч шляхів —

Хто хоче мого духа визвать?

Ми проходимо до останнього пункту.

Ми перемогли всі стихії й дощі.

Я відчинив двері замкнуті —

by Семенко Михайль

Заклик

Не будьте, не будьте такими затурбованими —

На Хрещатику ніччю немає хмар.

Не робіть, не робіть обличчя зосередкованими,

Викиньте кишеньковий словар.

Засвітіть в чорну ніч електрику безжурну,

Уявіть, що навколо — храм.

Полюбіть, полюбіть зруйнованість мурну —

by Семенко Михайль

Хлопчик

Молодий я і багато взяв,

Світ і життя збагнув зарано.

Душа моя ще просить ласки,

Я ще дитина — і коли дорослим став?

Я прагну друга, як колись,

Коли був наївним ідеалістом,

І хочу, щоб мене хтось зрозумів.

Я ще хлопчик, і моя мрія — панна.

by Семенко Михайль

Я (“Я — жертва погасаючого світу”)

Я — жертва погасаючого світу.

Я — поранений звір.

Можливо, що прибув на аероліті

І кинув довкола зневажливий зір.

Дух мій

в захопленні можливостей футурних,

І в крові — безліч архаїчних атавіз.

by Семенко Михайль

Поклик віків

Зве мене до сталевих окреслів

і бетонних мостів,

До ланцюжних перил і камінних барикад,

Прийме мене в свою пащу беззлобний,

байдужий гнів,

І стане доля безсило круг — спаяний —

розмикать.

by Семенко Михайль

Я сам

Ви розумієте? — Я не можу спать.

Ви знаєте? — Я ночі не сплю!

Мій мозок — символічний автомат.

Я пишу грамоту королю.

Місто стихне погасаючим сном,-

Я звертаюсь до незнаних — вас,

Останній трамвай продзвенить за вікном,

by Семенко Михайль