А тебе пам'ятає твоя Межова

                                     Олегу Куліненко - Герою АТО, присвячені ці слова:

Так Олеже, тебе пам'ятають, дивись,..

Тобі з неба все видно: живе Україна(!),

Юнаки, кращі юнки... Ти, з ними... колись

Прочитав по складам: " Мамо, я... - ще дитина?"

Твої вірші й сьогодні до школи ідуть,

Надихають - свою боронити країну!

Та чому на щоці материській, у путь...

Сльози їх проводжають.. - Синочок загинув?..

Ні! Він знову змагається в Київі десь..,

Віддаваючи силі спортивній наснагу..!

Бач.., - Лелеки крилом, промайнув... в щасті весь..,

Бо він вільною Неньку побачив!.. Зневагу

Ворогів.., пам'ятає, та свій кулемет;

Як.., тягнув полтавчанина з нетрів АТО... - з них(!):

- Без руки... - цібеніла ще кров... В вир планет

Відлетали мрій душі.... - непереможних!

У війни є обличчя, - від смерті бліде?

Так, на милицях йде, без ноги, чи без серця,

"Градом" спалений, чи ще живий, - не впаде

Патріот України(!) - Він, до Неньки вернеться...

У граніті, у думах, піснях... Боже, - ні..?

То навіщо тоді сповивали нас Мами...

В муках, щасті! Щоб горе відчуть в множині..,

Змовкнути в Україні з чужими... - вустами?

Нескоримі від Прадідів кращі Синочки(!),

Може хтось їх забуде сьогодні, колись.?

Бач, тебе проводжють від школи... - Чом мовчки(?),

Наш, Олеже.., Героїв шанують так... - скрізь.