Альтернативна казочка

Як відлунням розносяться кроки

Понад озером, серед снігів!

Цьому замкові тисячі років -

Кілька десятків віків.

Срібних залів високе склепіння

Із льодових, блискучих брил,

І на вікнах старе павутиння

Візерунків з крижаних стріл.

Кай сидить і з уламків складає

Слово "вічне" і слово "життя".

Морщить лоба, киває, сердито зітхає,

Викидає уламки в сміття.

Вже не вірить в ковзани, і зрідка

Бачить в примарному сні,

Як радісно бавить онуків сусідка,

Та, з ким дружили дітьми.

На непевні підводиться ноги,

Щулить очі напівсліпі.

В анфіладах лунають кроки.

Вітражами блищать сніги.

І, куди б не дістало око,

Скрізь уламки розбитих снів.

Він пробуде тут тисячі років -

Це кілька десятків віків.