Атлант

Дивись гудуть дерева в шторм

Додолу гнуться , мов колосся

Самотні поля глядачі

Гаргантюа ковили воєводства

Тріщать кістки під наступом Борея

Реве гілля під грому дзвін

Дає листва «плі» блискавицям

Дупло бійниць готове дати бій.

Обманують , що в полі воїн

Один війну ніколи не пройде

Цей велетень самотній ,навіть бурі

Скажено шкіриться в шрамоване лице

Й регоче скреготом незламної душі :

«Божки небес спускайтеся додолу !

От він - я - стою один !

невже ніхто не скине мене долу ?!

і стихне регіт і гроза

і тишина страшна заляже степом

й стрепенувшись мов від сну

він виживший – розправить плечі