Б. Ахмадуліній (Переклад з Є. Євтушенка)

Що відбувається зі мною,

Мій друг до мене ні ногою,

А ходять, в метушні мети,

Різноманітні, та не ті.

І він не з тими ходить знаю,

Ще й розуміє - полишаю...

Що розбрат наш не є святим,

Обидва мучимося з ним.

Зі мною ось що.., так, зі мною,-

Не та до мене йде земною;

На плечі руки лиш мені

Кладе... і все як уві сні.

А в тім, скажіть же ще.., на Бога,

Яка в обіймах жде тривога;

Та, у якої вкрали душу,

Помститься, - я їй вірить... мушу.

Хай не відразу вже відмовить,

А буде жити у борні

І несвідомо прийме сповідь

Когось далекого собі.

О, скільки їх, що Богом дані...

З непотребу зв’язків, та дружб,

Тих, - вимушених, у коханні

Зв’язків палких з любові душ.

Куди подінусь наодинці:

Прийди, будь хто, скоріш, поруш

Поєднаність сердець чужинців,

Близьких.., поневіряння, душ.