Чаклунка.

Твої губи солодкі, до нестями бентежать.

Твої чари дівочі мені сну не дають.

Ти моя таємниця, мої муки і радість.

І думки всі про тебе, вже життя не дають.

Нас кохання як море обіймає нас що ночі.

Я благаю від болю. Відпусти! Відпусти!

Та твої сині очі у полоні тримають.

І звільнитись від тебе вже нема більше сил.

Моя люба чаклунка. Моє щастя кохане.

Твоє серце належить, не мені, не мені.

Тільки ніч зоряниця все заміняє довкола.

Тільки в ночі кохана. Ти належиш мені.

Як же жити не знаю. Я кохання благаю.

Поможи! Дай же сили! Научи! Підкажи!

Що робити с собою, коли разом с тобою?

Як сховать таємницю? І з ума не зійти?

Твої очі. Твої губи. Моє щастя! Мої муки...

До нестями тебе я кохаю!

Тільки зорі, та місяць, таємницю, ту знають.

Що з коханням робити не знаю.

Знову руки мої, твої руки тримають.

Тільки зорі і місяць про кохання те знають.

Ти чаклунка в ночі. Знов належиш мені.

Може сплю я. І все це, вже сниться мені?