Ці туфлі намулюють мозолі

Ці туфлі намулюють мозолі

Зате які красиві, які красиві

Всі жінки у цій сім’ї

Русяві під фарбою і пізно сивіють

Всі жінки у цій сім’ї

Звиклі справлятись своєю силою

Ламати нігті, ковтати злість

Втирати у шкіру із потом пил

І рвати жили, рвати жили

Будь-яка втома

Що їх не вбила

Це маркер залишку живості

Всі жінки у цій сім’ї

Усе робили

А головного не встигли

Плакали, коли залишались самі

Сльози - це слабкість, на загал не виявиш

Спали замало

В одній добі - встигнути все - головна можливість

Краса - це розвага, останнє діло

Обличчя - засмагло-обвітрена міль

Очі - не стрілки, зморшки порили

Руки потріскані і загрубілі

Як не рятуй їх трояндовим милом

Усі жінки цієї сім’ї душею і тілом

завчасно старіли

Ці туфлі намулюють мозолі

Бо їх і досі не розходили

Жінки цього роду старі і малі

Примірялися всі покоління

Всі готові зносити біль

Працювати поки в тобі є сила

Роздуті вени, набряклі коліна

Жертви заради роботи то - ціль

розкіш - тратити час на вигляд

Терпіти не заради краси

Терпіти, бо так повинно