Дух неспокійний ...

Дух неспокійний на ніч пє вино . 

під касами закритими вокзалів .

А світлом флоресцентих ламп 

його поваблять нові траси .

І докінчивши вкотре той бокал ,

хитаючись він стане на дорогу 

у темряві їдкій від фар ,

він надсилатиме сигнали Богу .

Хто зна , а може і почує 

і своє Кіріє зійшле йому в отвіт ,

а може - ні , і стане самотою 

дух скитаючий в обочині доріг .

Минулого , що діється й що буде ,

вогні дітей померлих не в хресті ,

його гукатимуть минулі пересуди ,

у дебрі долі Шервудських боліт .

Чи може :" Ну його?!" знов ккупитсья вино 

хімічне , барвники багрові .

І уст його торкнеться фікстатур ,

мов поцілунок награний любові .

І він його увіковічнить в фото , 

колись він видалить його .

Дух блукань і видиво дороги ,

знов каси відкривається вікно .