Дві долі

Дві долі, наче стежки

В душі моїй зійшлись.

Дві мови, наче пісні

У серденьку сплелись.

Квітуча українська,

Що душу ожива

Й могутняя російська,

Що друзів поєдна.

Коли на серці смуток,

Коли в душі печаль,

Вернися, любий друже,

У свій чарівний край,

Де мова барвінкова,

Де пісня солов’я

І гомоном діброва

З тобою промовля.

Там стежка росяниста,

Безмежнії поля

І пісня колискова,

Що ненечка співа.

Давайте, люди світу,

В добрі і мирі жить!

І мови наші рідні

Плекайте й бережіть.