Генералам 1812 року /М. Цветаева/

Ви, у шинелях посивіли, 

Окрилені, мов паруси;

 Вік шпори весело дзвеніли І голоси. 

Очей сміливих діаманти 

На серці карбували слід, 

Чарівники мої і франти 

Минулих літ. 

Одним жестокосердям волі, 

Ви брали серце і скалу, 

Царі на кожнім браннім полі 

І на балу. 

Вас янголи хранять господні 

Та серце матінки. Мрій ери 

Ви, хлопці-малюки... Сьогодні, 

Ви - офіцери. 

У незбагненній досі долі 

Життя пройшло… Був оберіг…

Та ваші кучері не в полі Засипав сніг. 

Три сотні переможуть троє(!), 

Лиш мертвий не вставав з землі… 

Були Ви діти і герої, 

Ви, все змогли. 

Так, зовсім необачно юні, 

Ви, йшли всіх ворогів здолати, 

Вас, золотава ще фортуна, 

Вела, як мати. 

Перемагали і любили 

Жінок кохали, хміль життя… 

Все ж весело пішли – щосили, 

У небуття.