"ГІТАРА" Federiko Harsia Lorka
Written 2018-07-03
Спів гітари, в любові - панянці..,
Це кришталь мрій розбитих вранці.
Плач - гітари, ще тихий доволі,
Бо безглуздо мовчати: є бранці -
Неможливо сховатись від болі....
Та який же це спів? Це - ридання(!)
Мрій; вода кричить, вітер плаче:
"Крізь піски ж бо, до снігу, остання,
Неможлива любов, знай, юначе!"
Та арена душі ще й південна
Просить білих камелій намисто,
Стріли білі.., їх пристрасть шалена -
день без завтра, - птах мертвий все ж... чисто.
О гітара! Ти краєш мрій серце;
п'ять кинджалів звуть в терцій озерце...
LA GUITARRA
Empieza el llanto
de la guitarra.
Se rompen las copas
de la madrugada.
Empieza el llanto
de la
guitarra.
Es inútil callarla.
Es imposible
callarla.
Llorra monótona
como llora el agua,
como llora el viento
sobre la nevada.
Es imposible
callarla.
Llora por cosas
lejanas.
Arena del Sur caliente
que pide camelias blancas.
Llora flecha sin blanco,
la tarde sin mañana,
y el primer pájaro muerto
sobre la rama.
¡Oh guitarra!
Corazón malherido
por cinco espadas.