К. Марло В. Шекспір Сонет 1

Від чудових створінь, гонорово,

Ми чекаєм нащадків в красі.

Час марнуємо, наче він слово...

Пам"ять в генах; ощадливі всі.

На весіллі зірки запалають,

Ти очей ворожбу збережи...

Там достаток, де зичемо раю,

Та бажаєм діток... Не кажи,

До величної місії світу -

Бути щастям від сонця весни,

Ще бруньки, та бутони до квіту

Звуть, дива бережуть... Так, вони

Нам бажають:"Не скнарою будь -

Не бери в домовину всю суть."