К.Марло В.Шекспір Сонет 101

О, Муза, ліньки не скорись гріхам.

Чи здатні ми, на лобному ще місці,

Від розбратів страждати... Божий храм

Не зможе нас навчити й у колисці.

Прикраси вічні щиро не купить:

І колір, і красу любові, навіть

Устоїв суть... Життя згубить блакить...

Зганьбити, щоби мати слави павідь.

Хвала німіє від яскравих нот

У виправданні всіх гріхів можливих.

Як хоче кожен - так живе... Скорбот,

Не вихваляє у віках "цнотливих".

О, Муза, за людей страждати вмій -

За золото не йди у розум мій.