К.Марло В.Шекспір Сонет 107

Пророцтва світу знають - є душа,

Моя душа сягає у прийдешнє.

Любов чекає кращого вірша...

Шанує вічне, рай в тобі, тутешнє.

Не знаючи наявного, не дбай...

Сміються над пророцтвами, й надалі

Олива вічності живе... Днів гай,

Покаже часу вічне що із сталі.

Цілющий час, серйозно все дає:

Любов, життя, що начебто й звичайно;

Смерть некваплива, й у троянд все ж є,

Віршує подорожі меж негайно.

Нам мавзолеї створює сам Бог,

Блукаючи у істині... - з тривог.