К.Марло В.Шекспір Сонет 109

Любов в словах сильніше, може й так,

Бо у душі вона все ж - наречена.

Чим менше слів красивих зве мастак,

Тим краще справи; Муза навіжена,

Народжуючи запалу весну,

Несе, як соловей у шати літа,

Любов... У зрілості летить до сну

Мрій пристрастями тіла оповита.

Планета нам дарує всякий раз

Довічно, все прекрасне. До розлуки

Сплітає з пам'яттю і день, і час

Народження чарівності та муки.

Любовних співів смуток не чіпай,

Живе любов в тобі., - навіщо рай.