К.Марло В.Шекспір Сонет 11

Старіючи, душею квітнеш ти,

Кров освіжаючи у дітях знову...

Дні молодії, хист, шлях до мети,

Дають нам схожість, часом, гонорову.

Даремно молодість не гай, хутчіш,

Все віддавай нащадкам... Тільки в праці

Шал юності і мудрість не з афіш,

Здолають верховенство декорацій.

У в'янучому щасті не шукай

Природи всю красу.., якусь, раптову...

За шість десятків років свій розмай

Згубити, що знекровити меж мову.

Створіння, від природи, ти... Віки -

Зразок добра... чи, може, й навпаки.