К.Марло В.Шекспір Сонет 111

Фортуну, днів богиню, словом лай;

Вона найкращу долю обіцяла.

Вульгарний, ще й не вартий слова рай -

Світ покаянь публічних.., все що мала.

Розплата ремесла - жебрацтво зле,

Всі клейма ставить в душах, серця ранах...

Чорт щастя не приховує, але

В любові все вирішує омана..

Біда чатує: знає пацієнт

Настоянку від кожної хвороби,

Готовий сум пізнати з лихом.., вщент

Життя насичене любов'ю.., щоби:

Ти, жалістю своєю, мій недуг -

З душі тягар гіркий, вмить скинув, друг.