К.Марло В.Шекспір Сонет 115

Рядки ті, що написані давно,

Так бажані, ще й у любові рідні...

Знайти слова, думки, та їх вино

Нам заважали й заважають злидні.

Слів яскравіше полум'я, бо в них,

В тривожному горінні днем раптовим,

Від часу випадковості, від примх,

Міняють радість на сльозу чудовим,

Привабливим сном тіла та краси...

Ад в почуттях тирана - час лікує,

Емоцій чудо... Зайве, не проси,

Ростуть вірші мої в свята і всує.

Любов - дитя що прагне жити... Так.

Талантом нехтує не Бог.., мастак.