К.Марло В.Шекспір Сонет 116

Перешкоджати шлюбних уз медам

Так безрозсудно, для любові... Наче,

Зі шляху серця істину додам,

Обставини шануючи... Юначе,

Вчорашнє не покличуть у буття,

Змітають бурі пил сторіч, закони;

Блукає все, і тільки почуття

Не жалюгідні, знають обертони.

Любов не блазень часу, може серп,

Що швидкоплинність вічну жне у долі...

Єдиним помахом... Все для потреб

Душі.. - секунди часу знають кволі.

Без вад нема брудних, фальшивих слів,

Любові у віршах..; в нас - щастя спів.