К.Марло В.Шекспір Сонет 117

Усім я нехтував, вини мене;

Твої заслуги важко оцінити .

Є зради, у любові... все земне:

Готовий бути з іншими щомиті...

Чужих я часто плутаю в тобі,

Так, юнка - подруга, раптово

Ласкаво гляне з милої юрби -

Твій образ зве у кожне слово.

Бажання мрій, позбав світ від турбот

Незадоволення думок квапливих;

Бо ненависть твоя -  ікон кіот..,

Дарує збіг думок від нечестивих.

Наважусь вірність визнати твою;

Я, винен, так - одну тебе люблю.