К.Марло В.Шекспір Сонет 118

Приправи смак все ж збуджують на час;

Від неба, сумішей пекельні слуги,

Недуги кличуть часто про запас,

Ті пристрасті біди що недолугі.

Привабливістю тягнуть в свій мотив

Жорстокого життя - життя без мрії...

Поганий смак гнів пекла відбілив,

Любові не марнуючи що гріє.

Невідповідності - нудоти гнів.

Забути можна будь-яку науку,

Як трунок мовчазний минулих днів..,

Ковтаєм все, що лиш шанує муку.

Всі ліки - бісова отрута... Ні,

Їх від любові не знайти мені..