К.Марло В.Шекспір Сонет 119

Настоянки із сліз Сирени пив

Від знахарів - алхіміків, з їх саду.

В страху - надію, віру поготів,

Вони давали, сили, в щасті - владу.

От переляку - очі вже з орбіт..,

Як гляну я на помилки, нещастя;

Гріхами битий був мій долі світ

В прекрасному шукаючи причастя.

Про користь, шкоду мову не дано

Зі зла вести, або про все що краще.

Любов, як витримки віків вино,

Прекрасна, хоч гріхи звуть в непутяще...

До щастя втрати завжди приведуть,

Якщо в любові, вірі знайдеш путь.