К.Марло В.Шекспір Сонет 12

Годинники шанують час святий,

Занурюючи день у ніч... Фарбує...

"Фіалка вічності", бо сім"я в ній,

Як срібло пам"яті - навіки всує.

Є невблаганність навіть у небес:

Від холодів, жари сховатись - диво;

Все зеленіє певну мить... Є сенс...

Життя летить, як мрія... так, красиво.

Чи зникнути, чи все ж приймати час

У кольорах, що й нині правлять світом;

Все, завтра, буде кращим вже без нас...

Вампір в сьогодні, в завтра, кличе з митом.

Ти, пам"ятай, даючи від коша:

Час квапить чистий аркуш, як душа.