К.Марло В.Шекспір Сонет 128

О, Музика моя, любові знак,

Благословенної краси порука.

Як ніжно, клавіші емоцій в снах,

Торкаються душі душею... Злука

В гармонії від щастя, до лиця:

Любов взаємна, ніжність щирих, милих...

Бо юний, чи старий, все ж до вінця

Очима люблять.., а жінки - дозрілих..,

З їх слуху... Боже, кращим поясни:

Сміливий пожинає у жаданій

Всі кольори, принади всі весни,

Від мрій непізнані в красі, коханій.

Прихильно, посмішки всім роздавай,

Мені ж свою любов даруй, свій рай.