К.Марло В.Шекспір Сонет 130

Що сонце.., у коханої душа

І погляд, і вуста все ж красивіші;

А білі груди.., їх краса - втіша,

Волосся юнки блиск - шанують вірші.

Троянд дамаських - колір ніжних щік,

Ще й тіла улоговин аромати,

Вдихати завжди я готовий... Сон повік

Від чистоти її, без оргій, знати.

Божусь, її миліша мова, так..,

Мелодії гортанні у богині -

Це точно, в цьому є любові знак,

Що витонченість знає, кращий й нині.

І небом, і любов'ю присягну -

Любити буду лиш її одну.