К.Марло В.Шекспір Сонет 131

Ти, деспотична, так - така вже є:

Принади, ще й жорстокість з половини...

По люблячому серцю помста б'є:

Коштовність, ти від щастя та провини.

Все вірно бачимо.., говорять все ж,

Не те що істина обом дарує:

Красу для бідних і багатих, теж:

Усе прекрасне, найніжніше всує.

Хтось стверджує - неправедний мрій шлях...

Сам присягну - життя за правду зичу,

Упевнений що правда на вустах

Не колір зве - надію чоловічу.

Біда ж не в тому що твій стан смаглявий,

А в тому, що твої - чорніші... справи.