К.Марло В.Шекспір Сонет 138

Моя любов, їй присягаю я,

Не вірю їй, бо знаю що безкарна:

Молодиком наївним бути з дня

Прийдешнього, вимога завжди марна.

Беру пихату, хитру мову слів

З чужою істиною перевтілень...

Гріх обопільно виник, як зумів,

Подарував жагу захоплень, сцілень.

Не говоріть про вірність у борні:

Всі почуття казкові - гонорові...

Є кращий одяг, а можливо й ні,

Щем що в любові... - в молодості крові.

Є бісів час у пошуках весни;

Мрій лестощі, брехня... де, - поясни.