К.Марло В.Шекспір Сонет 139

Не закликай мене у правди гай -

Твою несправедливість взяти. Краще,

Ти, силу силою перемагай,

Щоб хитрість ранила, як лева паща.

Люби вже іншого, май власний зиск,

Та не відводь очей від мене, люба.

Навіщо хитрувати? Погляд - блиск

Броні, ще люблячої..., ватри згуба.

Сама очей своїх не бачиш ти, -

До дзеркала мрій завжди апелюєш...

Вбиваєш інших поглядом мети,

Мене, від милосердя, ще шкодуєш.

Душі отрута - погляду дива,

Від смерті, люба, не надасть права.