К.Марло В.Шекспір Сонет 148

В любові сліпне розум, так бува..,

Бо навіть зір розходиться, раптово.

З реальністю... Слугують лиш слова-

Омани допомога помилкова.

Навіщо ж, що очам до ладу так,

Світ не сприймає, він не згоден, вкаже...

Повинен сам закоханий... "мастак",

Що погляд у любові твій, мій "враже".

Хто має рацію, хто: світ, чи той,

Кому все бачить заважають сльози.

Осліпне сонце, ти все ж заспокой

Ті почуття свої, що мечуть грози.

Хитрує у стосунках мрій любов -

Гріхи сльозами прикриває знов.