К.Марло В.Шекспір Сонет 149

Жорстока, можеш, ти сказати лиш...

Що : "...не люблю тебе. " - це зрозуміло...

Як думати про тебе? Сум облиш,

Тиранять любе сонце - плями, мило...

Не любиш, як тебе беру в полон;

Підлизуюся - дивишся похмуро.

Страждання нам знайомі, їх шаблон,

Розбурхає, природно, меж зажура.

З гординею безглуздість бачу мряк,

Достоїнства твої я сам шаную:

Слухняний погляду твоєму всяк,

Емоцій зграю звабиш ти й святую.

Любов моя, чим більше я люблю,

Тим менше бачиш ти, любов мою.