К.Марло В.Шекспір Сонет 154

Божок, маленької любові, спав

І поруч факел свій поклав.., неначе,

Де німфи непорочні, бал з заплав

Підстрибом правили... Скорись, юначе,

Дай факел чоловічої краси

І сили в невгомонному бажанні..!

Не лиш прекрасна жриця, як ясир,

Цнотливо факел брала... Стогін ранній

Оповістив про щастя взятих ним -

Божком, всіх, до останньої все ж німфи,

Зігрітих пристрастю... любові рим.

Знай, подвигом кохання взявши рифи:

Вогонь кохання воду гріє, кров..,

Вода - не охолоджує любов.