К.Марло В.Шекспір Сонет 16

Є сила слова, ти її пізнай...

Бесплідні вірші біль не переможуть.

Тиран, що з кров"ю розтинає рай,

Не вабить щастя, навіть в днину гожу.

Подїї, від руки божка хули,

Красу та працю лиш ганебну знають;

Сади цнотливості колись були,

Та хто вполює мить від їх розмаю.

Малюючи, живи, бери в полон

Життя прикмети; пензлю все радіє...

Є учні у каратах днів, на трон

Веди їх, бережи, любові мрія.

Все, що даруєш людям, то - твоє;

Бо інше, зайве, з совістю, - доб'є.