К.Марло В.Шекспір Сонет 22

Брехня дзеркал бере мене в полон;

Ні, не старий я, юність ваша, пані,

Порукою для мене... Зморшок "сон"

Знайомий з смертю... Від журби погані

Краси бувають риси... Серця раж

Мого - твій смуток ліпший у полоні...

Чи близнюки ми? Дурощі аж-аж

Покриють сивиною наші скроні.

Заради щастя живимо, чи ні...

Та одне одному потрібні всує...

Природа - нянька служить у борні

Нам двом. В житті межа існує.

Не розраховуй жити в самоті,

Закохані вмирають не в сльоті.