К.Марло В.Шекспір Сонет 23

Актор поганий забуває роль

Від страху, неодмінно все ж нервує.

Істотою керує лютість доль,

Та надлишок від серця щастя... Всує

Я забуваю ритуалу сіль,

Відповідальності оскому страху...

Любов слабка коли відсутня ціль

Знань, з книг що вже пізнали долю шляху.

Чарівними для серця і душі

Німими від любові нагороди

Словами, мову щастя не спіши

Пізнати, ще й без певної нагоди.

Навчися сенс відчути "так", чи - "ні",

Любов сприймає чарів суть в борні.