К.Марло В.Шекспір Сонет 26

Володар мій, лорд у любові, метр,

Без вад твої дива знаходять втому...

Мої послання пий ти, наче мед,

Сприймай їх розумом та тілом... Всьому,

Найкращому, талан слугує; труд,

У величі непізнаного слова,

Ганебного змиває хижий бруд,

Оспівуючи, завжди, не будь-кого.

Глибини серця наготу женуть.

Світ фарб забутих пензлю не пасує.

Душа митця горить, як бачить суть,

Скеруй свій шлях в небесному що всує.

Тоді, можливо, я хвалу прийму,

Тебе любитиму, як кращу мить зі сну.