К.Марло В.Шекспір Сонет 27

Від турбот поспішаю у ліжко,

Відпочинку там щастя бринить...

Розум мій, відпочинь; тишком-нишком

Не гальмуй праці кращої нить.

Подолати думок кращі ролі

Гарно; спокій знає мета ділова.

Серце гріють до шалу готові

Всі миттєві думки та слова.

Викриваючи душу лелечу,

Очі в темряві гинуть сліпі...

Остогидлу ночей порожнечу

Не подінеш нікуди... Спи, спи...

День до ран припаде ще сапфіром,

А вночі пам'ять розум рве з тілом.