К.Марло В.Шекспір Сонет 29

На очах у людей та фортуни,

Я, злиденний, ридаю один.

Молитви шлю до неба та руни,

Там живе лиходій - Божий син...

Бути схожим бажаю, снів мріє,

В данині, що від серця щедрот

Кращих друзів... В них світ зради діє,

Долі, біди вінчає... От-от

Вже зненавиджу все, відчуваю,

Боже... подумки маю світи

Від любові даровані, раю -

Це від тебе дари... Ти, прости:

Не від щему в любові, щодня,

Статки серця царів.., - їх брехня.