К.Марло В.Шекспір Сонет 34

Прекрасний день ти, обіцяв. Такий,

Що без плаща зібрався я далеку

Дорогу, де наздожене хмар рій,

Бридкий, що зневажає сонця Мекку.

Крізь хмари воєн, не помітний шарм

Лиця, побитого в турботі сірій.

Скажи кому - бальзам віддам,

Усе-усе, бо рани відлетять у вирій.

Не скинути не кваплячись ганьбу;

Знай, сором ліки не надасть від горя,

А кривдника, у бруд, в святу юрбу

Направимо, де хресна завжди доля.

Нам сльози, як перлини для добра,

Любов дарує; зло - не сонця бра.