К.Марло В.Шекспір Сонет 36

Роздвоєними бути нам віки;

Любов ділити неможливо, ясно...

Ганебно, не законно гомінкі

Любові примхи, "помічали" вчасно.

Тебе це не торкнеться і лиця

Твого, бо в снах пожежа душ; доволі..,

Немає часу у небес митця

Земне - неначе ненаситне... Кволі

Зло і Любов, що вкрадені колись,

А може й завжди, бо коштовні, дуже.

При зустрічі побачимо... молись,

Пізнаєш шарм, що я не маю, друже.

Таємну сповідь, як секрет ночей,

Облиш, твій зовсім я, - не для людей.