К.Марло В.Шекспір Сонет 39

Твої принади помічати "гріх",

Оспівувати, наче, неможливо.

Ти, краща, знаю, краща за усіх -

Отрута серця, щастя сяйва диво.

Заради сонця відчуваю це,

Тебе хвалю, себе не помічаю.

Життя нарізно зраджує лице,

Тортурами годує неба зграю.

Любов все має: почуття свої,

Розлуку, як малу, суцільну драму,

Дозвілля, та чуток дива - рої,

Свободу у інтимі, щастя браму.

Не роз'єднають нас нащадки тьми,

Бо, у любові неподільні ми.