К. Марло В. Шекспір Сонет 40

Коханих забери моїх скоріш,

Любов моя свята, ні як раніше.

Є істинна, прекрасна, не за гріш,

Всепоглинаюча... В надії лише

Не мати сумнівів днів от щедрот,

У лестощах невірна, що поробиш.

Обранець не пізнає щастя грот -

Є гріх у кожного, так, з кращих сховищ.

Мій злодію, грабуєш сам себе,

Примхливий та нестерпний дуже, дуже.

Любов все ж знає - день дитя рябе,

А ніч... - страждає зрадою; так, друже.

Добро та зло крокують поруч знай,

Бо їх шанує протиріч всіх плай.