К.Марло В.Шекспір Сонет 41

В свавіллі вчинки милі все ж твої.

У серці не завжди одна ти, лише;

У пишності твоїй, як у імлі

Спокуси.., мрії знають кращі виші

Прекрасних і в облозі певних днів.

Свого сягнувши, і мене обравши,

Ти, домагаєшся любові слів...

Ти, краща, та миліша, може й завше.

Не можу суперечити брехні...

У володіннях з певною красою,

Безпутна окупація, чи ні,

У буйстві мить, до зради, чинна злою.

Дві помилки, напевно, визнаю:

Любов - гірка, та краща з меж жалю.