К.Марло В.Шекспір Сонет 45

Є елементи від небес, вогню,

В тобі, є ще й від мене... Завжди слово,

Де думка прибуває, бороню;

Чи зриме, але в нім твоя основа.

Посольство від любові, що в тобі,

Моє, є в нім життя з всього святого.

Посли живуть душею й у журбі,

Спустошивши мене, зірки... Не ново,

Водою залишитися в землі,

Яка занурює у смертну днину

Cну меланхолії... Там, вдалині,

Мені потрібна звісточка. Не згину,

Дізнавшись, що здорова ти; шлю знову

Послів любові - вгамувати змову.