К.Марло В.Шекспір Сонет 49

Приходить час, малює вади в нас,

Всі прикрі, бо такі помітні, гарні...

Любов рахунок нам надасть не раз,

Відхрещуватись, спроби майже марні.

Чужий раптово пройдеш жваво шлях,

Торкнешся ледве словом - погляд з аду.

Все сонячно-зрадливе, просто жах,

Холодне, мов та гарна крапля яду.

Секунди солодощей марні в тій

Любові, що слухняна.., як нівроку.

Причини є. Засвідчуй, та убий

Надії світло в сумнівах, мороку.

Враз, захист не до чого їй, йому -

Любов минулу кидають в пітьму.